Благослови той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами…»
Тарас Григорович Шевченко… Його безсмертне ім’я і неповторні твори ось уже скільки років живуть у серцях народу, в його мріях і сподіваннях, пробуджуючи щирі й благородні почуття. Можливо, Тарас Григорович саме та людина, з якої кожен повинен брати приклад. У ці дні в нашій школі відбуваються заходи, присвячені його великому творчому шляху та неоціненному доробку Великого Кобзаря.
Уже багато років минуло з того дня, як перестало битися благородне серце геніального поета, але світлий образ Великого Тараса безсмертний, як і сам народ, що породив його.
Перші весняні дні для шанувальників літературної спадщини Великого Кобзаря – це можливість щоразу по-новому осмислити його поетичні та прозові твори, краще осягнути минуле, зрозуміти сучасне й себе в ньому.
Щороку на початку березня в Запорізькому багатопрофільному ліцеї №99 відбувається низка заходів, яку традиційно називають Шевченківським тижнем.
Учителі готують і проводять тематичні уроки, бесіди, літературні години, інформаційні хвилинки вшанування пам’яті тощо, присвячені творчості Тараса Григоровича Шевченка. Кращому сприйняттю особистості митця сприяють проєктні роботи, над якими працюють учні.
Роль Т. Шевченка в історії українського народу неоціненна. Якби не було Шевченка, чи жили б ми сьогодні в незалежній державі? Якби не було Шевченка, якою мовою ми б зараз розмовляли? Якби не було Шевченка, чи можна було б говорити про окрему українську націю? Тарас Шевченко ж не тільки геніальний поет, прозаїк і драматург, не тільки основоположник нової української літератури та літературної мови, не тільки геніальний художник. Роль Тараса Шевченка в житті українського народу значно більша. Влучними з цього погляду є слова Євгена Маланюка:
Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це лиш рупор мас,
І вже менш за все — “Кобзар Тарас” –
Він, ким зайнялось і запалало. Нехай вогонь його душі запалить у наших сер¬цях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі свого народу.